Англійський сад — нове слово в європейській парковій культурі

Духовні прагнення суспільства епохи Просвітництва висловив Руссо в гаслі «Назад, до природи!». Тож усі види мистецтва того часу пропагували ідею «природної людини на тлі природного середо­вища». У Великій Британії ці настрої знайшли втілення у створен­ні приватних садів нового типу, які надалі стали називатися пей­зажними.

Англійський (пейзажний, ландшафтний, іррегулярний) парк — це напрям у ландшафтному архітектурному мистецтві, що розви­нувся протягом ХУІІІ-ХІХ ст. у Європі та СІЛА. Першість визначен­ня художніх особливостей садоустрою, виходячи із його назви, належить англійським садівникам У. Кенту, Л. Брауну, Дж. Аддісо- ну і Г. Рептону.Принцип організації ландшафтного простору в англійському са- ді передбачає природність у розміщенні елементів і плавність ліній, тобто імітацію природного середовища: серпантинні доріжки, мальов­ничі водойми, «натуральні» композиції з рослин, які висаджуються ярусами (дерева, чагарники, підлісок, квіти).Для англійського стилю саду характерний нерівний рельєф, чер­гування плоских ділянок, височин, схилів, ярів, природних водойм. Сад, оформлений у пейзажному стилі, наслідує природний ландшафт, у ньому відсутні прямі лінії й осі. Першорядне значення для такого ландшафтного дизайну мають композиції з дерев і чагарників, сполу­чення кольору та фактури листя, розподіл світла і тіні.

Англійський сад утілив два стилі: рококо (перша пол. XVIII ст.) і романтизм (друга пол. XVIII — поч. XIX ст.).

Перший являв собою завершену картину — мікро­світ, у якому створювалися куточки для усаміт­нення. Так з'явились ермітажі, які будувалися в китайському та арабському стилях. Романтизм зумовив перехід саду в парк, де куточки природи стають частиною світу, а садові будівлі гармоній­но поєднуються з довкіллям.

Використовуються в основному породи дерев і чагарників, що ростуть у даній місцевості. Усі водойми, навіть штучного походження, повинні мати вигляд природних: нерівна берегова лінія, галька, пісок, навколоводні рослини. Звивисті до­ріжки поєднують окремі елементи саду. Вони ви­конуються з природних матеріалів: дикого каме­ню, спиляних стовбурів дерев, газону, стійкого до витоптування, а також шматків кори дерев.

Англійська традиція ландшафтної архітектури знайшла відобра­ження і в художній культурі України. Особливо бурхливо розвинуло­ся садово-паркове мистецтво в садибах ХУІІІ-ХІХ ст. Майже в кож­ному регіоні в маєтках дворян з'явилися художні сади та парки.Видатними творіннями садово-паркового мистецтва пізнього роман­тизму є парк «Софіївка» в Умані та Воронцовський парк в Алупці.

Парк «Софіївка» був заснований 1796 р. польським магнатом С. Потоцьким у майже безлісій місцевості, розчленованій річкою Кам'янкою, балками та ярами. Під час створення парку вдало вико­ристано рельєф. У процесі завершення робіт на окремих ділянках бу­ли висаджені місцеві та екзотичні рослини, тоді ж були збудовані пер­ші архітектурні споруди та прикрашено «Софіївку» скульптурою, переважно античною. Також парк прикрашають штучні скелі, гроти, павільйони та альтанки.